«Борітеся – поборете, Вам Бог помагає»

І знову – березень… І знову з уст малечі та дорослих линуть вірші геніального українського поета… Традиційно український народ у цей весняний час звертається до постаті Тараса Шевченка,  до постаті,  яка у своїй величі була, є і залишиться ні з чим не зрівняною, невичерпною для людського подиву й осягнення.

Сьогодні, як і щороку, колегіальна родина знову зібралася на Шевченківське свято, аби вшанувати пам'ять генія.  На брейн-рингу під назвою"Борітеся - поборете, Вам Бог помагає!"колегіантки мали змогу проявити всю свою творчість та ерудицію і позмагатися за звання кращого знавця життя і творчості поета. Як ми, колегіантки, такі ще юні, можемо боротися? Відповідь проста: утверджувати  добро, правду, справедливість, християнські цінності, бути світлом для світу,

Загалом Шевченківські дні є дуже символічними для наших одинадцятикласниць, які стоять на порозі дорослого життя, коли треба зробити один з найважливіших виборів. Кожен з нас має вибір, ким і яким бути. Шевченко теж мав вибір: зневіритися і бути великим ледащо або ж боротися і розвивати свій талант. І стартовий капітал у нього був нульовий, до того ж він був рабом! Шевченко своїм життям доводить нам, що для людини немає нічого неможливого. Ми ж маємо набагато кращі матеріальні умови для життя, навчання та розвитку. «Він був сином мужика – і став володарем у царстві духа. Він був кріпаком – і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком – і вказав нові світлі й вільні шляхи професорам і книжним ученим», - писав інший український геній І.Франко.

Тарас Шевченко все своє життя, весь свій могутній талант присвятив українському народові: своїм сучасникам і нам, нащадкам. Будьмо вдячні йому і за «Заповіт», і за «Гайдамаків», і за «Катерину». Читаймо Шевченкові твори, вивчаймо їх, шануймо те, що залишив нам у спадок Великий Кобзар.