«Мільярди вір – зариті у чорнозем, мільярди щасть – розвіяні у прах...»

    У рамках вшанування пам’яті жертв голодомору та політичних репресій у суботу, 28 листопада, колегіальна родина «Знамення» традиційно спільно молилася за душі усіх загиблих. 

    Далі колектив колегіуму долучився до панахиди і акції "Запали свічку" у Тернополі.

    Також у післяурочний час колегіантки побували на оглядовій екскурсії у Тернопільському обласному музеї політв’язнів і репресованих, який розташований у підвалі колишнього управління і слідчого ізолятора Тернопільського НКВС-КДБ. Хоча у будівлі вже давно немає катівень радянських спецслужб, і в підвалах не тужать патріоти України, які виступали проти тоталітарної системи, але моторошна атмосфера цього місця людських страждань залишилася.
    Екскурсію провадив старший науковий співробітник музею Орест Савка. У своїй розповіді пан Орест оперував історичними фактами, ділився своїми знаннями, спогадами, вкладаючи у кожне сказане слово свою душу. Колегіантки побували у камерах та карцерах, де утримували політв’язнів; побачили знаряддя тортур, предмети тюремного побуту, карту СРСР, де нанесені місця ГУЛАГівських таборів і макет такого концтабору. Також екскурсовод продемонстрував світлини з унікального фотоархіву УПА, поділився цікавими та вражаючими фактами про діяльність ОУН-УПА та його лідерів: Романа Шухевича, Євгена Коновальця, Степана Бандеру та інших. А в одній із музейних кімнат були розміщені макети повстанських криївок.Відвідини музею політв’язнів та «ділення» п.Ореста (бо характер цієї розповіді найвлучніше передає саме це слово) допомогло кожній колегіантці зрозуміти різницю між удаваним, показовим та справжнім, щирим патріотизмом, усвідомила жертовність героїв, які віддали своє життя за те, щоб ми мали свою державу, національні символи, розмовляли українською мовою.
    Щиро дякуємо працівникам музею за їхню жертовну і потрібну працю, адже вони таким чином розпалюють у наших серцях ще більший вогонь патріотизму. 

    З Тернополем пов’язані важливі сторінки життя творчості видатних українських діячів. Одним із них є Лесь Курбас, який приїхав сюди століття тому, щоб започаткувати чудову традицію „Тернопільських театральних вечорів”, яка триває до сьогодні. Ім’я геніального режисера і драматурга, який теж став жертвою сталінських репресій, навіки вписане у трагічні сторінки історії доби «розстріляного відродження». Тому наша екскурсія невипадково перемістилася у Тернопільський академічний обласний український драматичний театр імені Т. Г. Шевченка.
   Вистава "Допоможи їм, Всевишній" тематично об’єднала усі колегіальні заходи, присвячені вшануванню пам’яті жертв голодомору та політичних репресій. Це твір з одвічним конфліктом народу і влади, де жахливі експерименти  злочинного режиму ламають, нищать життя мільйонів. Події, які розгортаються на сцені, не прив’язані до часу, проблеми, які піднімають актори, актуальні у будь-які часи. З перших хвилин колегіантки поринули у жахливу табірну дійсність комуни, де славлять великого Вождя. Влада доводить народ до рівня сірої, бездумної, тупої маси, бо стадом дуже легко керувати.П’єса звучить як застереження, що стосується минулого, майбутнього, а особливо сучасної української дійсності: Майдану, війни на Сході, сучасної політичної ситуації. Це крик протесту проти паплюження, насильства, цілеспрямованого нищення людської гідності, перетворення народу в раба, біомасу для живлення і плекання деспотів, що вирішують долі людей. Матеріал у цьому творі доволі жорсткий і болючий. Проте він змушує думати, аналізувати, будити високі прагнення.

На цьому дні відзнака чорна,

Щоб нагадати нам щемливо

Про літ страшних жорстокі жорна

І людських доль нелюдське мливо…

Тетяна Чорновіл

Флеш-моб "В єдності - сила народу" 

Ми молилися Отче наш і Богородице Діво за єдність і силу нашого народу.

У середу, 25 листопада, у день священномученика Йосафата, колегіантки побували на святкуванні 20-річчя Бучацького колегіуму ім. св. Йосафата та привітали усіх присутніх зі святом.

Сьогодні, 22 листопада, колегіантки прийняли участь в районному фестивалі-конкурсі патріотичної пісні, прози та поезії, творів образотворчого мистецтва "Свята Покрова"

Пісня «Білі лебеді у небесах» (автор слів Христина Панасюк, автор музики гурт «Невічні»)

Пісня «Гей соколи» (слова і музика народні)

«Балада про дві душі»

Митрополит Андрей Шептицький - провідник української нації

День Гідності і Свободи

21 листопада 2015 року у колегіумі «Знамення» був проведений урок Гідності та Свободи. Організатори заходу пані Ірина Фіалка та пані Надія Мельник разом з ученицями ставили і шукали відповіді на питання: «У чому зміст понять «свобода» та « гідність» людини, роль революції, її наслідки та уроки?»

Метою уроку мужності було виховання шанобливого ставлення до людей, що захищають Україну, почуття патріотизму, відданості своїй Батьківщині, гордості за приналежність до українського народу, любов до рідного краю.

Свобода – не тільки вільний вибір бажань чи інтересів,  а перш за все відповідальність, тому більшість людей бояться її. Часто люди втрачають свободу тому, що не вміють її захищати. Україна  -  це територія гідності і свободи.  Такими нас зробила не одна, а дві революції – Майдан 2004-го року, який був Святом Свободи і Революція – 2013-го року, яка стала Революцією Гідності. Це був дуже важкий іспит для України, іспит на совість, коли українці показали свою гідність, своє прагнення до свободи . Хвилиною мовчання та молитвою ми вшановували пам'ять Героїв Небесної Сотні та воїнів , які загинули в боротьбі за свободу, цілісність та єдність держави.

Єдність і свобода робить нас гідними нащадками наших батьків. Тож будемо гідно захищати і берегти цей безцінний скарб! Хай береже нас усіх Господь і вдячність Йому за цю величну країну!

Колегіантки відвідали презентацію проекту "Змінюємо звички", яка відбулася 19 листопада у Вишнівчицькій ЗОШ І-ІІІ ст.

Урок "Безпека на дорозі"

9 листопада – День української писемності та мови

Колегіум «Знамення» долучився до написання XV Радіодиктанту національної єдності.

«Маленький Відень» або побачення зі Львовом

Біжить трамвай бруківкою старою.
Дивись, у небі дощ, мабуть, дозрів.
Кам’яні леви гордою красою
Нас так чарують і сторожать Львів…

Сивий Львове, столице моєї мрії, епіцентре моїх радощів і надій, знаєш, я так мріяла погостювати у Тебе, прогулятися Твоїми вузенькими, чарівними, старовинними вуличками!

Тільки-но автобус в'їхав у місто - вся наша увага була прикута до будинків, повз які ми проїжджали, до вулиць і дерев, до пейзажу, який бачили за вікном.

У центрі Львова нас зустрів екскурсовод і почав розповів про древню історію цього славетного міста. Виявляється точна дата заснування Львову не відома і до нашого часу. Згідно з історичними джерелами Львів було збудовано у ХІІІ ст. на річці Полтві, яка тепер протікає під містом вздовж проспектів Свободи, Шевченка та Чорновола.

Розпочали ми побачення зі Львовом із проспекту Свободи. Тут колегіанток зустрів величний і славнозвісний Львівський національний академічний театр опери та балету, названий на честь знаменитої  української оперної  співачки та нашої землячки Соломії Крушельницької. Ця споруда, що була зведена лише за три роки жителями Львова, є окрасою міста і одразу ж привертає увагу своїм величним та пишним архітектурним ансамблем. Адже екстер’єр театру прикрашають скульптури муз і богинь драми і комедії.

Прогулявшись площею, ми зупинилися біля пам'ятника Тарасові Шевченку. Нас вразила його оригінальність . Біля постаті Кобзаря зведено могутню хвилю, яка символізує плин часу та зображає героїв творів Кобзаря, славні і трагічні сторінки нашої історії.

Колегіанток дуже вразив і костел Єзуїтів. Його охороняють скульптури ченців. Зайшовши всередину, відчуваєш духовне піднесення. Вівтар виконаний в червоно-чорних тонах, а в центрі знаходиться ікона розп'ятого Ісуса Христа. Поряд із єзуїтським  костелом знаходиться колегіум, в якому навчався сам Богдан Хмельницький.

На площі Ринок знаходиться Міська рада, з чотирьох сторін якої знаходяться фонтани зі скульптурами грецьких богів морської тематики. Це пов’язано з таким цікавим фактом: наш культурний центр України знаходиться на відстані 500 км і від Балтійського,  і від Чорного моря.

Ще ми відвідали Домініканський костел, який був збудований дружиною українського князя Лева Даниловича. Значення слова домінікани – послідовники Домініка, або пси Господні. Саме тому на їхньому гербі зображений собака, що стоїть на Біблії із факелом в зубах.

Захопливою була історія кохання, яку береже вже кілька століть чорний будинок із пісковика. Батьки юної панночки категорично забороняли їй бачитися з її коханим … трубадуром. Але коли донька безнадійно захворіла, вони все-таки змилосердилися над закоханими і дозволили їм бути разом в останні хвилини життя дівчини. За легендою, після смерті пари будинок почорнів. 
Григор Лужницький у статті «Місто св. Юра» писав: «Хто хоче пізнати правдивий Львів, той Львів, що завжди був український, що завжди боровся за приналежність до своєї рідної землі, той Львів, який ніколи не зневірювався – хай пізнає Львів св. Юра». Тому останньою зупинкою нашої екскурсії був Архикафедральний собор святого Юра. Це величний бароково-рококовий монументальний архітектурний ансамбль з виразними національними рисами, який належить до Світової спадщини ЮНЕСКО. Задум відбудови собору на Святоюрській горі у ХVIII ст. належав митрополиту Афанасію Шептицькому, скульптура якого знаходиться над входом до святині разом із скульптурою Лева Шептицького. Ми із захопленням оглядали чимало визначних історичних та мистецьких пам'яток різного часу, які зберіг і сьогодні береже собор у своїх стінах. Тут зберігаються дві чудотворні ікони: Теребовлянська та Київська; мощі святих, копія Туринської плащаниці. Також ми молилися у крипті, де поховано видатних діячів Української Греко-Католицької Церкви: Митрополита Андрея Шептицького, Патріарха Йосифа Сліпого, кардиналів Сильвестра Сембратовича, Мирослава Івана Любачівська, владику Володимира Стернюка.

Після екскурсії ми відвідали «родзинки» Львова…  А Львів - він завжди умів творити чудеса. Так, усі були приємно вражені фантазією кондитерів, які створили справжні солодкі шедеври у фабриці шоколаду. Тож разом із маленькими паперовими пакуночками з львівськими солодощами ми повезли частинку атмосфери стародавнього міста до Зарваниці. Розпаковуєш пакуночок із «чоколядовим» чудом – і на обличчі одразу з'являється посмішка.

А в копальні кави ми побачили, як видобувається)), просмажується і упаковується ароматна львівська кава. Окрім унікальних сортів кави і оригінальних смаколиків, «на десерт» кав’ярня запропонувала нам справжню українську літературу. Для аматорів екстриму організовано спуск у шахту, де можна попити кави з Бразилії, Італії Австрії та інших куточків світу, а також спробувати каву, приготовлену за різними авторськими рецептурами.

Мандруючи вуличками міста Лева, ми зустріли вуличного музиканта і влаштували з ним невеличкий концерт. 

Попрощавшись зі Львовом, ми вирушили до Унівської лаври, де молились на Чернечій горі за душі похованих там монахів. Старенький брат Василь провів нам дуже пізнавальну екскурсію. Особливо захопила історія Туринської плащаниці, адже ми дізналися багато цікавих, невідомих і водночас очевидних фактів. Притулившись до чудотворної Унівської ікони Матері Божої і попросивши її благословення, ми, втомлені, проте дуже задоволені поїздкою вирушили додому.

Поділилася своїми враженнями 
колегіантка 11 класу «Знамення» 
Тимчишин Анастасія

Моє місто-любове, дорогі нам навіки

Ті, хто десь за тобою, ті, хто зараз тут є!