znamennia@list.ru

четвер, 27 жовтня 2016 р.

Міжнародний мовно-літературний конкурс імені Т.Г.Шевченка

Мабуть, в історії кожного народу є імена, які він свято і з любов’ю береже у своїй пам’яті. «Він був син мужика – і став володарем у царстві духа, був кріпаком – і став велетнем царства людського роду…» – такими влучними словами Іван Франко характеризує поета, письменника, художника, політичного діяча та пророка українського народу Тараса Григоровича Шевченка.
Я вважаю, що кожен українець повинен читати як Біблію, так і «Кобзар». Ці пророчі повчальні книги є найголовнішими цінностями нашої держави-неньки. Навіть на схилі своїх літ Тарас звертається до пророка Ісаї та інших біблійних пророків і книг.
У своїх творах Шевченко неодноразово засуджує братовбивчу війну та самодержавство словами:
Доборолась Україна
До самого краю,
Гірше ляха свої діти
Її розпинають
(«І мертвим, і живим, і ненародженим…»).
Серце омивається сльозами, згадуючи страшні роки битв та кровопролиття:
Гомоніла Україна,
Довго гомоніла,
Довго-довго кров степами
Текла, червоніла…
(«Гайдамаки»)
Ці слова є досить актуальними не тільки для України, але й для інших держав та народів. Неодноразово поет закликає повстати, піднятись з ярма неволі, укріпитись у дусі та боротись за свою землю. Він вірив, що ми досягнемо щасливої долі та слави:
І оживе добра слава
Слава України!
Не міг не достукатись Тарас Григорович до серця нації, показуючи всю правду про її громадян, їхнє лицемірство, підступність та жорстокість:
А той нишком
У куточку
Точить ніж на брата...
(«І мертвим, і живим, і ненародженим…»)
Глобальною провідною лінією усіх творів є також дотримання Заповідей Божих, які згадує пророк у посланні «І мертвим, і  живим, і ненародженим…», звертаючись до українського народу та нашої діаспори:
Бо хто матір забуває,
Того Бог карає,
Того люди цураються,
В хату не пускають…(«І мертвим, і живим, і ненародженим…»)
Продовжуючи нас повчати, Шевченко каже:
Учітеся, брати мої,
Думайте, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь.(«І мертвим, і живим, і ненародженим…»)
Цими рядками поет закликає всіх любити Батьківщину, не цуратися своєї мови, але й прагнути до пізнання світових шедеврів.
У всякого своя доля,
І свій шлях широкий.
Той мурує,
Той руйнує…(«Сон»)
Я вважаю, що ці слова стосуються кожної людини, незважаючи на місце проживання, статус, віросповідання чи расу. Поміркуймо, адже ми ще в ранньому віці самі творимо свою подальшу долю. Візьмімо за приклад життєвий етап, який проходить, без сумніву, кожен з нас – навчання в школі. Щоб досягти певних успіхів, потрібно докласти зусиль: наполегливо вчитись, багато читати, працювати над формуванням потрібних умінь, навичок. І у нас є така можливість, а Тарас Шевченко її не мав. Йому перешкоджали кріпацтво і бідність. А нам що перешкоджає? Хіба що лінь. На жаль, інтелектуальні здібності деяких людей характеризують відомі слова Сократа: «Я знаю, що я нічого не знаю». А хотілося б, щоб  українці, особливо учнівська та студентська молодь, керувалися у своєму житті та навчанні прислів’ям: «Вік живи, вік учись».

Життя і творчість Тараса Григоровича я сприймаю як школу патріотизму, духовного збагачення та мудрості. Саме тому його пам’ять шаную я, шанує все людство. Цікавим фактом є те, що наш Кобзар посідає друге місце за кількістю пам’ятників у всьому світі.

Нетребська Аліна, колегіантка 10 класу


Немає коментарів:

Дописати коментар