«Маленький Відень» або побачення зі Львовом

Біжить трамвай бруківкою старою.
Дивись, у небі дощ, мабуть, дозрів.
Кам’яні леви гордою красою
Нас так чарують і сторожать Львів…

Сивий Львове, столице моєї мрії, епіцентре моїх радощів і надій, знаєш, я так мріяла погостювати у Тебе, прогулятися Твоїми вузенькими, чарівними, старовинними вуличками!

Тільки-но автобус в'їхав у місто - вся наша увага була прикута до будинків, повз які ми проїжджали, до вулиць і дерев, до пейзажу, який бачили за вікном.

У центрі Львова нас зустрів екскурсовод і почав розповів про древню історію цього славетного міста. Виявляється точна дата заснування Львову не відома і до нашого часу. Згідно з історичними джерелами Львів було збудовано у ХІІІ ст. на річці Полтві, яка тепер протікає під містом вздовж проспектів Свободи, Шевченка та Чорновола.

Розпочали ми побачення зі Львовом із проспекту Свободи. Тут колегіанток зустрів величний і славнозвісний Львівський національний академічний театр опери та балету, названий на честь знаменитої  української оперної  співачки та нашої землячки Соломії Крушельницької. Ця споруда, що була зведена лише за три роки жителями Львова, є окрасою міста і одразу ж привертає увагу своїм величним та пишним архітектурним ансамблем. Адже екстер’єр театру прикрашають скульптури муз і богинь драми і комедії.

Прогулявшись площею, ми зупинилися біля пам'ятника Тарасові Шевченку. Нас вразила його оригінальність . Біля постаті Кобзаря зведено могутню хвилю, яка символізує плин часу та зображає героїв творів Кобзаря, славні і трагічні сторінки нашої історії.

Колегіанток дуже вразив і костел Єзуїтів. Його охороняють скульптури ченців. Зайшовши всередину, відчуваєш духовне піднесення. Вівтар виконаний в червоно-чорних тонах, а в центрі знаходиться ікона розп'ятого Ісуса Христа. Поряд із єзуїтським  костелом знаходиться колегіум, в якому навчався сам Богдан Хмельницький.

На площі Ринок знаходиться Міська рада, з чотирьох сторін якої знаходяться фонтани зі скульптурами грецьких богів морської тематики. Це пов’язано з таким цікавим фактом: наш культурний центр України знаходиться на відстані 500 км і від Балтійського,  і від Чорного моря.

Ще ми відвідали Домініканський костел, який був збудований дружиною українського князя Лева Даниловича. Значення слова домінікани – послідовники Домініка, або пси Господні. Саме тому на їхньому гербі зображений собака, що стоїть на Біблії із факелом в зубах.

Захопливою була історія кохання, яку береже вже кілька століть чорний будинок із пісковика. Батьки юної панночки категорично забороняли їй бачитися з її коханим … трубадуром. Але коли донька безнадійно захворіла, вони все-таки змилосердилися над закоханими і дозволили їм бути разом в останні хвилини життя дівчини. За легендою, після смерті пари будинок почорнів. 
Григор Лужницький у статті «Місто св. Юра» писав: «Хто хоче пізнати правдивий Львів, той Львів, що завжди був український, що завжди боровся за приналежність до своєї рідної землі, той Львів, який ніколи не зневірювався – хай пізнає Львів св. Юра». Тому останньою зупинкою нашої екскурсії був Архикафедральний собор святого Юра. Це величний бароково-рококовий монументальний архітектурний ансамбль з виразними національними рисами, який належить до Світової спадщини ЮНЕСКО. Задум відбудови собору на Святоюрській горі у ХVIII ст. належав митрополиту Афанасію Шептицькому, скульптура якого знаходиться над входом до святині разом із скульптурою Лева Шептицького. Ми із захопленням оглядали чимало визначних історичних та мистецьких пам'яток різного часу, які зберіг і сьогодні береже собор у своїх стінах. Тут зберігаються дві чудотворні ікони: Теребовлянська та Київська; мощі святих, копія Туринської плащаниці. Також ми молилися у крипті, де поховано видатних діячів Української Греко-Католицької Церкви: Митрополита Андрея Шептицького, Патріарха Йосифа Сліпого, кардиналів Сильвестра Сембратовича, Мирослава Івана Любачівська, владику Володимира Стернюка.

Після екскурсії ми відвідали «родзинки» Львова…  А Львів - він завжди умів творити чудеса. Так, усі були приємно вражені фантазією кондитерів, які створили справжні солодкі шедеври у фабриці шоколаду. Тож разом із маленькими паперовими пакуночками з львівськими солодощами ми повезли частинку атмосфери стародавнього міста до Зарваниці. Розпаковуєш пакуночок із «чоколядовим» чудом – і на обличчі одразу з'являється посмішка.

А в копальні кави ми побачили, як видобувається)), просмажується і упаковується ароматна львівська кава. Окрім унікальних сортів кави і оригінальних смаколиків, «на десерт» кав’ярня запропонувала нам справжню українську літературу. Для аматорів екстриму організовано спуск у шахту, де можна попити кави з Бразилії, Італії Австрії та інших куточків світу, а також спробувати каву, приготовлену за різними авторськими рецептурами.

Мандруючи вуличками міста Лева, ми зустріли вуличного музиканта і влаштували з ним невеличкий концерт. 

Попрощавшись зі Львовом, ми вирушили до Унівської лаври, де молились на Чернечій горі за душі похованих там монахів. Старенький брат Василь провів нам дуже пізнавальну екскурсію. Особливо захопила історія Туринської плащаниці, адже ми дізналися багато цікавих, невідомих і водночас очевидних фактів. Притулившись до чудотворної Унівської ікони Матері Божої і попросивши її благословення, ми, втомлені, проте дуже задоволені поїздкою вирушили додому.

Поділилася своїми враженнями 
колегіантка 11 класу «Знамення» 
Тимчишин Анастасія

Моє місто-любове, дорогі нам навіки

Ті, хто десь за тобою, ті, хто зараз тут є!