Міжнародний мовно-літературний конкурс імені Т.Г.Шевченка

Мабуть, в історії кожного народу є імена, які він свято і з любов’ю береже у своїй пам’яті. «Він був син мужика – і став володарем у царстві духа, був кріпаком – і став велетнем царства людського роду…» – такими влучними словами Іван Франко характеризує поета, письменника, художника, політичного діяча та пророка українського народу Тараса Григоровича Шевченка.
Я вважаю, що кожен українець повинен читати як Біблію, так і «Кобзар». Ці пророчі повчальні книги є найголовнішими цінностями нашої держави-неньки. Навіть на схилі своїх літ Тарас звертається до пророка Ісаї та інших біблійних пророків і книг.
У своїх творах Шевченко неодноразово засуджує братовбивчу війну та самодержавство словами:
Доборолась Україна
До самого краю,
Гірше ляха свої діти
Її розпинають
(«І мертвим, і живим, і ненародженим…»).
Серце омивається сльозами, згадуючи страшні роки битв та кровопролиття:
Гомоніла Україна,
Довго гомоніла,
Довго-довго кров степами
Текла, червоніла…
(«Гайдамаки»)
Ці слова є досить актуальними не тільки для України, але й для інших держав та народів. Неодноразово поет закликає повстати, піднятись з ярма неволі, укріпитись у дусі та боротись за свою землю. Він вірив, що ми досягнемо щасливої долі та слави:
І оживе добра слава
Слава України!
Не міг не достукатись Тарас Григорович до серця нації, показуючи всю правду про її громадян, їхнє лицемірство, підступність та жорстокість:
А той нишком
У куточку
Точить ніж на брата...
(«І мертвим, і живим, і ненародженим…»)
Глобальною провідною лінією усіх творів є також дотримання Заповідей Божих, які згадує пророк у посланні «І мертвим, і  живим, і ненародженим…», звертаючись до українського народу та нашої діаспори:
Бо хто матір забуває,
Того Бог карає,
Того люди цураються,
В хату не пускають…(«І мертвим, і живим, і ненародженим…»)
Продовжуючи нас повчати, Шевченко каже:
Учітеся, брати мої,
Думайте, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь.(«І мертвим, і живим, і ненародженим…»)
Цими рядками поет закликає всіх любити Батьківщину, не цуратися своєї мови, але й прагнути до пізнання світових шедеврів.
У всякого своя доля,
І свій шлях широкий.
Той мурує,
Той руйнує…(«Сон»)
Я вважаю, що ці слова стосуються кожної людини, незважаючи на місце проживання, статус, віросповідання чи расу. Поміркуймо, адже ми ще в ранньому віці самі творимо свою подальшу долю. Візьмімо за приклад життєвий етап, який проходить, без сумніву, кожен з нас – навчання в школі. Щоб досягти певних успіхів, потрібно докласти зусиль: наполегливо вчитись, багато читати, працювати над формуванням потрібних умінь, навичок. І у нас є така можливість, а Тарас Шевченко її не мав. Йому перешкоджали кріпацтво і бідність. А нам що перешкоджає? Хіба що лінь. На жаль, інтелектуальні здібності деяких людей характеризують відомі слова Сократа: «Я знаю, що я нічого не знаю». А хотілося б, щоб  українці, особливо учнівська та студентська молодь, керувалися у своєму житті та навчанні прислів’ям: «Вік живи, вік учись».

Життя і творчість Тараса Григоровича я сприймаю як школу патріотизму, духовного збагачення та мудрості. Саме тому його пам’ять шаную я, шанує все людство. Цікавим фактом є те, що наш Кобзар посідає друге місце за кількістю пам’ятників у всьому світі.

Нетребська Аліна, колегіантка 10 класу

Міжнародний мовно-літературний конкурс імені Т.Г.Шевченка

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття, 

І голос твій нам душу окриля…

В історії назавжди залишаються імена, які з гордістю вимовляє, пам'ятає і шанує людство. Понад двісті років пройшло з дня народження Т.Г.Шевченка, проте і нині живе під сонцем України Кобзареве слово, слово великої, непогасної любові до свого народу, своєї землі. Слову величного пророка і є присвячений щорічний Міжнародний мовно-літературний конкурс імені Т.Г.Шевченка.

«Знамення» вітає колегіанток 10 та 11 класу НЕТРЕБСЬКУ АЛІНУ та ЯВНУ ОКСАНУ з перемогою у ІІ етапі сьомого Міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської молоді імені Т.Г.Шевченка, який був проведений 22 жовтня 2016 року у Теребовлянському навчально-виховному комплексі.

«Борітеся – поборете!
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава

І воля святая!»

Тарас Шевченко

Чому саме такий епіграф я використала? Мабуть, тому, що ці слова є надзвичайно актуальними у цей важкий для України час. Згадаймо, як усе починалося…

Революція Гідності, криваві зимові дні і ночі на Майдані Незалежності… Думаю, ви пам’ятаєте Героя України вірменина Сергія Нігояна. Звісно, трішки дивно звучить, але це правда, вірменин став Героєм України! Вірменин декламував на Майдані уривок із поеми «Кавказ»! Саме тому цими словами я розпочала свій твір. Вчора, готуючись до конкурсу, задумалась над тим, що ми, українці, зовсім не цінуємо скарбів, які нам послав Господь. Чому ми часто забуваємо про людей, які боролися за справедливість, за волю України та українську мову? Іноземці, можливо, навіть більше знають і поважають наших митців і поетів, ніж українці. Я думаю, що героїзм і жертовність Сергія Нігояна та продекламований ним Шевченків вірш є яскравими доказами того, що великого поета знає весь світ.

Основною темою поезій Кобзаря є заклик до боротьби за волю та єдність українського народу. Добре розуміти вірші Шевченка я почала лише тоді, коли розпочалася Революція Гідності, а згодом і війна на Сході України. Усе таємне стало явним: виявилися усі злочини, крадіжки, таємні змови, вороги. Шевченка  Можу із впевненістю та гордістю назвати Шевченка українським Мойсеєм. Він був пророком для українського народу та водив і водить його через море страху та страждань. Я вірю, що ми витримаємо усі випробування і дійдемо до обітованої землі! Тарас є нашим проводирем і зразком для наслідування. Він є голосом українського серця. Кожне його слово – це зерно, посіяне не тільки по всій українській землі, а й у душах кожного з нас. Але чи це зерно проросте, чи дасть плоди, залежить тільки від нас. У нас є вибір: або ми будемо його підживляти і доглядати, або ж занедбаємо його.

«Обніміться ж, брати мої, / Молю вас благаю!» – у цьому невеликому уривку із послання «І мертвим, і живим, і ненародженим…» поет закликає нас до єдності. Він називає нас своїми братами. Хто для нас є братом або ж сестрою? Це рідна, дорога твоєму серцю людина, якій ми можемо довірити найдорожче, можливо, щось підказати або ж порадити. Отже, виходить, що ми, українці, є рідними серцю Шевченка, а довірив  він нам найдорожче, що в нього було, – Україну, і дав нам багато порад та настанов, як нам потрібно жити та чинити. Я пишаюся  нашим братом Тарасом!

Ми несемо велику відповідальність за Україну перед Богом та перед людьми, які боролися за її волю та мову. Наш обов’язок – це вчитися і вчити українську мову та літературу, величну історію нашого величного народу, щоб виховати в собі розумного і мудрого патріота своєї країни.

Тож починаймо із себе! Не списуймо, а вчімось чесно та справедливо, не берімо хабарів, дбаймо про чистоту та красу нашої країни, бо саме ми і наша праця є обличчям України.

Явна Ксенька, колегіантка 11 класу