Відкритий урок з правознавства

Сьогодні, 22 лютого, у колегіумі відбувся відкритий урок з правознавства, який проводила п. Ірина. Тема уроку: «Президент України та Верховна Рада». На уроці були присутні гості: п.Анна – директор колегіуму, та вчителі.

На відкритому уроці колегіантки мали змогу відчути себе народними депутатами України та Президентами України.

Розпочався урок із виконання Гімну України. Далі учениці розповідали про статус і функції Президента України, адже на цьому уроці вони представляли його перед своїми однокласницями. Наступними виступали колегіантки, які представляли народних депутатів Верховної ради України. Присутні ознайомилися також з повноваженнями глави держави і народних депутатів.

На закінчення колегіантки проаналізували теперішню ситуацію у Верховній Раді України та з Президентом України і дійшли висновку, що потрібно на таких посадах більше патріотів своєї держави, які б втілили у життя слова гімну «Душу й тіло ми положим за її свободу… »

20 лютого у колегіумі

Вже не поверне Україна-мати тих патріотів,

Що в землі лежать…

Але вона ніколи не забуде

Про той незламний дух,

Що змусив їх стоять!

Уже два роки 20 лютого уся Україна вшановує пам’ять героїв Небесної Сотні. Це день, коли відвага, сила духу і стійкість молодих хлопців і дівчат – свідомих громадян України – показала, що «Ще не вмерла Україна, ні слава, ні воля…» Вони віддали своє життя, захищаючи ідеали демократії, відстоюючи права, свободу і гідність людини, європейське майбутнє України.

У колегіумі вшановуванню пам'яті загиблих було присвячено низку тематичних заходів. Упродовж двох днів, 18 та 19 лютого, педагогічний колектив та учениці «Знамення» кожного дня молилися вервицю до Божого Милосердя у колегіальній каплиці. 19 лютого ми брали участь у флеш-мобі «Вони тримають небо». День пам’яті, 20 лютого, розпочався з Божественної Літургії за упокій усіх загиблих у Церкві Пресвятої Трійці та Покрови Божої Матері с. Зарваниця. Після уроків колегіантки продемонстрували виступ, присвячений вшануванню пам’яті Героїв Небесної Сотні. Найбільше усіх присутніх схвилювала композиція «Білі лебеді у небесах» у виконанні ансамблю «Знамення» та інсценізація «На місячній доріжці зустрілись дві душі…». Найголовніше, що потрібно нашій державі – це єдність, тому виступ колегіантки завершили бансом «Україна єдина».

Подорож Європою продовжується

Уже третій рік поспіль колегіум «Знамення» відвідує одну із європейських шкіл-партнерів - Кулінарно-готельний технікум імені бл.Марцеліни Даровської, яким опікуються сестри Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії. Заклад знаходиться у невеличкому, але мальовничому, вкритому горами містечку Новий Сонч, що знаходиться на півдні Польщі. Наша мандрівка розпочалася після зимових канікул і тривала 4 дні.

Програма перебування у Новому Сончі була дуже насичена, різноманітна і цікава. Адже, окрім відпочинку та розваг, вона передбачала інтелектуальне, культурне та духовне збагачення дівчат. Кожен день розпочинався з Божественної Літургії.

  

  
  

 Першого дня ми відвідали уроки туристичної справи, англійської мови та хімії. На заняттях колегіантки активно працювали зі своїми ровесницями в парах, спілкуючись польською та англійською мовами, а вчителі переймали педагогічний досвід у своїх польських колег. Приємною несподіванкою для усіх була зустріч із дівчатами з України, які вступили сюди на навчання.

Далі сестра Агнес організувала нам екскурсію навчальним закладом. Ми оглянули навчальні приміщення та спальний конкурс технікуму. Раділи і щиро вітали гостей з України вихованці дитячого садочка імені св.Івана Павла ІІ, який розпочав свою діяльність при Білому монастирі зовсім недавно. Також ми познайомилися із наймолодшими школярами закладу, адже цього навчального року сестри відкрили перший клас початкової школи. Родзинкою закладу та усього містечка є власна кондитерська. Тож усі присутні мали унікальну можливість побачити, які ласощі витворюють її працівники та й самі дівчата, і посмакувати смачними «фірмовими пампушками».

Гостюючи у Новому Сончі, неможливо не відвідати одне з найстаріших міст Польщі Старий Сонч. Тут нас вже вкотре гостинно зустрічає о.Міхал. Він організував для нас цікаву зустріч із педагогами і вихованцями однієї із місцевих середніх шкіл, де займається катехизацією. Учні для нас підготували невеликий виступ, а колегіантки у відповідь навчили дітей своїх улюблених танців-бансів «Сонце нам сяє» та «Україна-єдина». Потім ми побували у місцевих духовних святинях: у папському паломницькому домі «Opoka»; біля дерев’яного вівтаря, де очолював Божественну Літургію Папа Іван Павло ІІ; у музеї, присвяченому святому; у костелі при монастирі згромадження Кларисок та костелі св.Єлизавети, де служть отець Міхал.

Незабутні враження залишилися у колегіанток та вчителів від екскурсії Краковом. Ми розпочали знайомство з містом із овіяного легендами Вавеля. Королівський шлях привів нас до замкового комплексу на березі Вісли, де знаходяться Вавельський замок – резиденція польських королів, Собор свв. Станіслава і Вацлава та численні музеї. Мандруючи вулицями Старого міста і милуючись стародавніми костьолами, кам’яницями міщан, сучасними ресторанами і кав’ярнями, які перевершують одна одну оригінальністю оздоблення, ми потрапили на площу Ринок. Усіх вразили своєю величністю та красою такі важливі історичні архітектурні пам’ятки, як: Яґеллонський університет, Базиліка Успіння Пресвятої Богородиці (Мар’яцький костел), торгові Суконні ряди, башта Ратуші, пам’ятник Адаму Міцкевічу. 

По дорозі назад ми ще відвідали окраїну Кракова Лагевніки, де знаходиться санктуарій Божого Милосердя. У цьому місці Папа Іван Павло ІІ довірив світ Божому Милосердю. Для нас було дуже почесно потрапити сюди і молитися у цьому святому місці, оскільки цей рік проголошений Папою Франциском Ювілейним Роком Божого Милосердя, щоб кожен з нас прийняв Боже милосердя і був милосердним до інших, як наш отець є милосердним до нас.

Повернувшись із королівського міста дівчата потрапили на бал-карнавал, який традиційно щороку організовується у закладі з нагоди завершення навчального семестру. Під час балу вчителі та вихованки презентували колегіум «Знамення». Їхню розповідь супроводжувала презентація польською мовою. Колегіантки разом зі своїми польськими ровесницями віншували, співали польські та українські колядки, танцювали банси, брали участь у цікавих конкурсах. Символом єднання між нами та нашими народами стала пісня «Гей соколи», яка звучала українською та польською мовами, і спільна Божественна Літургія із сестрами-непорочницями та вихованками технікуму.

 

Цього року ми також відвідали з екскурсією місто Освенцім, а зокрема музейний комплекс Аушвіц-Біркенау. Саме тут був розташований один з найжорстокіших німецьких концентраційних таборів часів Другої світової війни – табір «смерті», який був обладнаний усім необхідним для масового винищення євреїв та в’язнів інших національностей. Оглядати житлові блоки, тюремні камери-катівні, газові камери, крематорій, виставкові зали, заповнені десятками тисяч пар взуття, валізами з прізвищами в’язнів, окулярами, посудом, засобами гігієни, тоннами людського волосся, дитячими речами, іграшками, які є німими свідками жахливих злочинів, було неймовірно важко. Ще важче було усвідомлювати, що розповідь екскурсовода колись була жахливою реальністю і ці речі демонструють скалічені долі мільйонів реальних людей, приречених на нелюдську смерть: вчителям, учням, студентам, священикам, науковцям, лікарям, солдатам та ін.

Цей музей служить трагічним нагадуванням усім нам про те, на що здатна необмежена влада в руках обмеженої людини, про те, з якою жорстокістю людина може знущатися над людиною. Ми повинні вчитися на подібних гірких уроках історії. Цього навчає напис на дверях музею: «Хто не знає минулого, той приречений на повторення його помилок».

Ця подорож була дуже захопливою і надзвичайно повчальною. Ми здобули цінний досвід, удосконалили знання історії, польської мови, відпочили, духовно збагатились, познайомились із цікавими людьми, насолодились красою міст, пейзажів. Через ці дари Господь щодня виявляв Свою присутність у нашому житті. Також педагоги та вихованки «Знамення» щиро вдячні директору технікуму сестрі Агнес, іншим сестрам, отцю Міхалу, вчителям, усім працівникам, ученицям і дітям за гостинну зустріч, тепло і відкритість їхніх сердець, щирі посмішки та безцінний подарунок – урок доброти, любові, милосердя, жертовності для ближніх. Тож ми привезли на Україну безліч незабутніх вражень, цікавих світлин та бумеранг добра із Нового Сонча, яким будемо ділитися з людьми, які нас оточують.

                                Коляда біля найбільшої Різдвяної шопки.

Дух Різдва не покидає колегіанток,тому 03 лютого після уроків учениці колегіуму разом з директором і вихователями відвідали найбільшу Різдвяну шопку України в місті Тернополі на парафії святого апостола Петра. Дівчата були приємно вражені розмірами, складністю побудови і неймовірною красою. «Цього року ми трохи оновили композицію, додали нові фігурки. У центрі шопки, за традицією, знаходяться пресвята родина і маленький Ісус. Цей вертеп цікавий ще й тим, що є в ньому рухомі фігури. Наприклад, чернець-францисканець б’є у дзвін, ангели прорубують в лісі дорогу, запалюються і гаснуть зірки і багато іншого. Є штучна водойма з водяним млином, де плавають живі рибки. Також ми встановили вольєр з кроликами,живі фазани та куріпки» - розповідає о. Юстиніан Городечний. «Ми цього року зробили ще військовий куток, в якому присутні два бійця, а також амуніція. Є плакат, на якому написана своєрідна молитва Небесної Сотні до Ісуса Христа, який би відродив Україну – і Крим, і Донбас»
Після відвідин шопки, отець запросив колегіанток в монастир Різдва Пресвятої Богородиці, що навпроти церкви. В гарній домашній атмосфері колегіантки частувалися гарячим чаєм, смачним печивом та цікавими розповідями отця Юстиніана.

                                                              Дорогами Європи.
Завершення різдвяних канікул та початок нового семестру у колегіумі для дівчат «Знамення» вже традиційно стають часом відвідування наших добрих друзів – школи св. Франциска у м. Відень (Австрія).
Цього року п’ятеро колегіанток разом із директором – п. Аною Зварич , учителем іноземних мов – п. Л. Білінською та Головою Ради колегіуму о.Володимиром Фірманом провели цікавий насичений тиждень у столиці австрійської держави. Наше перебування передбачало ознайомлення із найвизначнішими духовими та культурними пам’ятками міста, зустрічі та спілкування із однолітками, відвідування та активну участь у заняттях середньої та старшої школи, а також спільно проведений вільний час із молоддю, що належить до спільноти Bethabba.
Початком стала спільна меса із учнями середньої школи, одним із найбільш зворушливих моментів якої стала спільна молитва за мир та благословення Боже для України.
Незабутні враження залишилися від великої святині – собору святого Стефана, що є візитівкою та одним із найзнаменитіших символів міста, де ми мали можливість також відвідати виставку скарбів церкви – пам’яток різних епох – та вежі Pummering, з якої відкривається чудова панорама міста. Пізнавальним було і відвідування майстерні, де щоденно трудяться над реставрацією певних частин зовнішнього оздоблення будівлі, адже сам храм потребує безперервного дбайливого догляду, аби його красою могли милуватися прийдешні покоління.
Дуже важливим пунктом програми були уроки, у яких ми брали активну участь, та спілкування із учнями, можливість ознайомити їх із історією та сьогоденням України, розповісти правду про події на Сході України, про війну, яка і далі забирає людські життя.
А увечері колегіантки, директор молилися у церкві святої Варвари – греко-католицькому храмі Відня, чули розповідь про історію української громади у місті, ознайомилися із реліквіями, що зберігаються тут.
Визначною пам’яткою, яка є найбільш привабливою для туристів, що відвідують Відень, без сумніву, є палац Schönbrunn – літня резиденція Габсбургів, що зачаровує величчю і красою. Відвідування замку – це справжня подія у нашому житті, що запам’ятовується по-особливому.
Без сумніву, яскраві враження, захоплююча архітектура, мальовничі краєвиди та незабутні моменти – це те, до чого хочеться повертатися і що сповнює серце вдячністю Богові. Але найбільш зворушливі спогади пов’язані з людьми, які оточували нас – сестрами, що так гостинно нас прийняли, директорами шкіл, педагогами, учнями, священиком собору святого Стефана. Саме вони своїм ставленням і поведінкою засвідчили, що любов, милосердя, порозуміння – це не високі слова, а норма щоденного життя. І за це ми їм дуже вдячні.