«Мільярди вір – зариті у чорнозем, мільярди щасть – розвіяні у прах...»

    У рамках вшанування пам’яті жертв голодомору та політичних репресій у суботу, 28 листопада, колегіальна родина «Знамення» традиційно спільно молилася за душі усіх загиблих. 

    Далі колектив колегіуму долучився до панахиди і акції "Запали свічку" у Тернополі.

    Також у післяурочний час колегіантки побували на оглядовій екскурсії у Тернопільському обласному музеї політв’язнів і репресованих, який розташований у підвалі колишнього управління і слідчого ізолятора Тернопільського НКВС-КДБ. Хоча у будівлі вже давно немає катівень радянських спецслужб, і в підвалах не тужать патріоти України, які виступали проти тоталітарної системи, але моторошна атмосфера цього місця людських страждань залишилася.
    Екскурсію провадив старший науковий співробітник музею Орест Савка. У своїй розповіді пан Орест оперував історичними фактами, ділився своїми знаннями, спогадами, вкладаючи у кожне сказане слово свою душу. Колегіантки побували у камерах та карцерах, де утримували політв’язнів; побачили знаряддя тортур, предмети тюремного побуту, карту СРСР, де нанесені місця ГУЛАГівських таборів і макет такого концтабору. Також екскурсовод продемонстрував світлини з унікального фотоархіву УПА, поділився цікавими та вражаючими фактами про діяльність ОУН-УПА та його лідерів: Романа Шухевича, Євгена Коновальця, Степана Бандеру та інших. А в одній із музейних кімнат були розміщені макети повстанських криївок.Відвідини музею політв’язнів та «ділення» п.Ореста (бо характер цієї розповіді найвлучніше передає саме це слово) допомогло кожній колегіантці зрозуміти різницю між удаваним, показовим та справжнім, щирим патріотизмом, усвідомила жертовність героїв, які віддали своє життя за те, щоб ми мали свою державу, національні символи, розмовляли українською мовою.
    Щиро дякуємо працівникам музею за їхню жертовну і потрібну працю, адже вони таким чином розпалюють у наших серцях ще більший вогонь патріотизму. 

    З Тернополем пов’язані важливі сторінки життя творчості видатних українських діячів. Одним із них є Лесь Курбас, який приїхав сюди століття тому, щоб започаткувати чудову традицію „Тернопільських театральних вечорів”, яка триває до сьогодні. Ім’я геніального режисера і драматурга, який теж став жертвою сталінських репресій, навіки вписане у трагічні сторінки історії доби «розстріляного відродження». Тому наша екскурсія невипадково перемістилася у Тернопільський академічний обласний український драматичний театр імені Т. Г. Шевченка.
   Вистава "Допоможи їм, Всевишній" тематично об’єднала усі колегіальні заходи, присвячені вшануванню пам’яті жертв голодомору та політичних репресій. Це твір з одвічним конфліктом народу і влади, де жахливі експерименти  злочинного режиму ламають, нищать життя мільйонів. Події, які розгортаються на сцені, не прив’язані до часу, проблеми, які піднімають актори, актуальні у будь-які часи. З перших хвилин колегіантки поринули у жахливу табірну дійсність комуни, де славлять великого Вождя. Влада доводить народ до рівня сірої, бездумної, тупої маси, бо стадом дуже легко керувати.П’єса звучить як застереження, що стосується минулого, майбутнього, а особливо сучасної української дійсності: Майдану, війни на Сході, сучасної політичної ситуації. Це крик протесту проти паплюження, насильства, цілеспрямованого нищення людської гідності, перетворення народу в раба, біомасу для живлення і плекання деспотів, що вирішують долі людей. Матеріал у цьому творі доволі жорсткий і болючий. Проте він змушує думати, аналізувати, будити високі прагнення.

На цьому дні відзнака чорна,

Щоб нагадати нам щемливо

Про літ страшних жорстокі жорна

І людських доль нелюдське мливо…

Тетяна Чорновіл