“Україно! Мій  коханий  краю!”

17 жовтня ми у колегіумі урочисто відзначали свято Покрови Пресвятої Богородиці. Ми знаємо, що цей день з давніх часів вважався особливим для козаків, а потім і воїнів, які проливали кров, захищаючи нашу неньку-Україну.

Цього року вся Україна святкує 200-річчя з дня народження Т.Г.Шевченка, який вболівав за долю Батьківщини і переливав свої почуття на папір. Саме тому його твори у поєднанні з українськими народними повстанськими піснями прозвучали на нашій сцені.

Любітеся, брати мої,

Украйну любіте,

І за неї, безталанну,

Господа моліте!

Світ починався зі Слова, і Україна починалася зі Слова. Слово, як плуг, орало правічний переліг життя, із черноземної скиби його виростали поети, і в кожного на устах у час недолі й радості була своя, але одна молитва – Україна.

Свою Україну любіть,

Любіть її во время люте.

В останню тяжкую минуту

За неї Господа моліть.

Нехай ніхто не половить

Твоїх земель, не розтина,

Бо ти єдина Україно,

Бо ти на всіх у нас одна.

Одна від Заходу й до Сходу

Володарка земель і вод -

Ніхто не ділить хай народу,

Бо не поділиться народ.

 Мені, мій Боже, на землі

            Подай любов, сердечний рай

            І більш нічого не давай!

            Мені ж, о Господи, подай

            Любити правду на землі

            І друга щирого пошли!

            А всім нам вкупі на землі

            Єдиномисліє подай

            І братолюбіє пошли!

"Молитва за Україну"